Menu

Петрівсько-Роменська с.р.

Петрівсько-Роменська громада

Адмін. центр: Петрівка-Роменська
Назва російською: Петровка-Роменская
Населення громади: 6434 осіб
У складі громади: Петрівка-РоменськаБерезова ЛукаРучкиСередняки
Код ЄДРПОУ: 21051183
КОАТУУ: 5320485201
Адреса: Полтавська обл., Гадяцький р-н, с. Петрівка-Роменська
Час роботи: пн-пт 8:00-17:00
Поштовий індекс: 37333

Контактні телефони: 05354-58542

Голова: Бугайова Валентина Петрівна

Географія

Легенда про виникнення назви села розповідає, що колись, у давнину, на високому березі Хоролу (Куликівщина, Гора) проживало два брати:  Петро і Сергій. Одного разу вони дуже посварились за ділянку землі. Через цю суперечку брати розділились і вирішили поселитись у низинах по обидва боки цієї гори. Їх перші садиби стали початком утворення двох сіл: Сергіївка та Петрівка (сьогодні Петрівка-Роменська з 1935 р.)

Першими поселенцями були втікачі від польської шляхти, козаки – пращури сьогоднішніх корінних родин – Зінченко, Топчій, Пройдак, Гладких, Коваль, Величко, Барановських, Білик.

XVII століття стало й часом утворення іншого населеного пункту сільради – Венеславівки. До наших днів збереглася народна легенда, що оповідає про історію назви цього села: недалеко від нього проходив Чумацький шлях. Місцева дівчинка принесла вовченя і подарувала одному з чумаків. І з того часу поселення, з якого вона винесла вовченя, отримало назву Винеславовка, що пізніше перетворилось на Венеславівку.

У 1648 р. – село належало до Гадяцького полку.

З 1649 р. до 1660 р. – до Гадяцького староства – гетьманської маєтності – волості.

З 1660 р. до 1781 р. – знову до  Гадяцького полку, бо відбулася ліквідація полкового поділу. Селом у цей час володіли полкові писарі Сидір Раєвський, Стефан Залесний, гетьман Іван Скоропадський.

З 1713 р. – село є власністю Захарія Рощаковського.

За переписом 1859 р. у с. Петрівка було 109 дворів, 867 жителів.

Поступово село росло, збільшувалась кількість населення. Центр села не переміщався, але виникли його нові частини: на південь – Ступки (1860 р.), на схід – лівий берег  Хоролу – Загребелля (1898 рік).

На 1900 рік Петрівка стала центром волості Гадяцького повіту. У селі діяло 3 громади: 2 – селяни-власники і 1 – козацька, дворів налічувалося 174, а у 1910 році уже було 204 двори, 1188 жителів.

У кінці ХІХ ст. розпочато будівництво залізниці Лохвиця-Охтирка, збудована ст. Венеславівка Харківсько-Миколаївської залізної дороги (сучасна Південна залізна дорога).

1935 року було створено Петрівсько-Роменський район у складі Харківської області. У цей час назва села Петрівки змінюється на Петрівку-Роменську, відповідну назву отримує і район. До 1957 року Петрівка-Роменська залишалася районним центром. Тут працював колгосп «Зоря комунізму». Велике значення для розвитку села мала розвідка нафтогазових родовищ та організація на території сільської ради нафтогазовидобувних промислів.

Нині на території Петрівсько-Роменської сільської ради діють чимало підприємств, установ та організацій. Серед них  — ТОВ АПК  «Хлібороб», електропідстанція ВАТ «Полтаваобленерго», відділи НГВУ «Полтаванафтогаз», підрозділ Гоголівського УТТ, Південна залізниця,  два ДНЗ, загальноосвітній навчальний заклад І-ІІІ ступенів, дві бібліотеки, СБК, АЗПСМ, МПО, відділення Укрпошти, церква, та інші. Земельні паї громадян орендують ТОВ АПК  «Хлібороб», ПрАТ «Гадяцьке бурякогосподарство», ФГ «Олексенка В.В.», СФГ  «Колос», ПП «Яровіт-Агро», ПСП «Чорнухи-Агро» та інші.

Історичні відомості

Заснування

Село виникло в І половині XVII століття й до 1935 року мало назву Петрівка. За однією з місцевих народних легенд, вона походить від того, що колись на високому березі Хоролу жили 2 брати — Петро та Сергій. Одного разу вони посварились, і тоді Петро оселився на місці нинішньої Петрівки, а Сергій — на місці Сергіївки.

Відомості про Петрівку зустрічаються в історичних джерелах XVII століття, зокрема вона відмічена на унікальній карті Г. Л. де Боплана. Першими ЇЇ поселенцями були втікачі від польської шляхти та козаки. Село належало до Гадяцького замку, згодом ним володіли полкові писарі Сидір Раєвський, Стефан Залесний, гетьман Іван Скоропадський. Під час Північної війни у цій місцевості відбувались бої, про що свідчить велика кількість курганів біля Петрівки-Роменської.

1713 року Петрівку, що належала тоді до Гадяцького полку, було віддано у власність Захарію Рощаковському. 1781 року, після утворення Гадяцького повіту, Петрівка ввійшла до його складу.

XIXXX століття

На час перепису 1859 року в Петрівці Сергіївської волості Гадяцького повіту налічувалося 109 дворів та 867 мешканців[1]. Парафіяни мали змогу відвідувати дерев’яну Покровську церкву, збудовану ще 1784 року. При ній діяли бібліотека, церковнопарафіяльне попечительство.

На 1900 рік Петрівка була вже центром однойменної волості[2] Гадяцького повіту. У селі діяли 3 громади: дві — селян-власників і козацька, налічувалось 174 двори, була лікарня (збудована 1889 року), де працював один фельдшер. У Петрівці мешкало кілька дрібних поміщиків: пані Стефановська, яка мала 75 десятин орної землі і стільки ж лісу; пан Малинка, котрий володів 8 га саду; та пан Жарахович, якому належало 260 га землі.

Земство належно опікувалося розвитком освіти, із цією метою в центрі волості були відкриті 2 земські школи. 1916 року почало діяти 2-класне реальне училище, яке 1917 року стало 3-річним. Розвиток населенного пункта пожвавився з будівництвом у 1890-х роках залізниці ГадячЛохвиця. У Петрівці-Роменській було створено залізничну станцію Венеславівка, яка функціонує там і донині.

Петрівка — центр району

1923 року за новим адміністративним поділом Петрівка стала центром району. Утворений з БерезоволуцькоїОстапівської, Петрівської, РозбишівськоїКраснознаменської волостей, він увійшов до складу Роменської округи, а пізніше — до Лубенської округи. У 1930 район був розформований.

1935 року було створено Петрівсько-Роменський район у складі Харківської області. У цей час назва села Петрівки змінюється на Петрівку-Роменську, відповідну назву отримує і район.

Повсюдне запровадження нових форм господарювання не оминуло й Петрівку-Роменську. У селі працювало 2 товариства зі спільного обробітку землі (так звані ТСОЗи): “Червоний колос та «Червона лука». З часом на їх базі було створено колгосп «Червоний колос».

Війна і повоєнний період

Бюст героя Радянського союзу М. Є. Пігіди

Чимало вихідців з Петрівки-Роменської пішли до лав Червоної армії, багато з них не повернулось додому. Проти гітлерівців діяла партизанська група, яку очолював командир М. М. Боровик. Жителі Балясного, Петрівки-Роменської, Венеславівки на знак вдячності встановили пам’ятники загиблим героям. У Петрівці-Роменській похований Герой Радянського Союзу Микола Пігида (19191943). На його вшанування названо вулицю в селі та поблизу місцевої школи 1972 року було встановлено бюст.

До 1957 року Петрівка-Роменська залишалася районним центром. Тут працював колгосп «Зоря комунізму». Велике значення для розвитку села мала розвідка нафтогазових родовищ та організація на території сільської ради нафтогазовидобувних промислів.

Село постраждало внаслідок геноциду українського народу, проведеного окупаційним урядом СССР 1923—1933 та 1946–1947 роках.

Персоналії

  • Микола Бутович (*1895 — †1961) — художник і графік, старшина армії УНР.
  • Тамара Бутович (*1882 — ?) -письменниця, перекладач.

Взято із Вікіпедії, вільної енциклопедії.

Оголошення