Гімн села. Конкурс. Підсумки

Голосування за кращий текст гімну села Петрівка Роменська ЗАВЕРШЕНО!

Голосування завершено!

З 1-го по 16-те листопада проведено основний етап конкурсу: онлайн голосування. Днями спеціально створена комісія, куди входять вуличні депутати на чолі з директором СБК Саєнко К.М., проведе внутрішнє голосування і на основі цих двох етапів буде визначено переможця конкурсу.

В подальшому найкращий текст буде покладено на музику і він виконуватиметься на урочистих заходах села Петрівка-Роменська, а автора буде нагороджено на одному з масових заходів у СБК. 

Незабаром ми отримаємо офіційні результати, а поки що розкриваємо авторів усіх текстів.

 

Результати голосування

Повні тексти представлені нижче
  • Текст 4. "Можеш ти всю землю обійти..." - Антоніна Онацька 38%, 17 голосів
    17 голосів 38%
    17 голосів - 38% з усіх голосів
  • Текст 8. "Чарівне село над річкою дивною..." - Володимир Швед 36%, 16 голосів
    16 голосів 36%
    16 голосів - 36% з усіх голосів
  • Текст 3. "Понад Хоролом, понад річкою..." - Мошкова Галина 13%, 6 голосів
    6 голосів 13%
    6 голосів - 13% з усіх голосів
  • Текст 6. "Село моє рідне, красиве село..." - Ольга Зіміна 4%, 2 голоси
    2 голоси 4%
    2 голоси - 4% з усіх голосів
  • Текст 7. "Петрівка-Роменська - це радісне село..." - Аня Одинець 2%, 1 голос
    1 голос 2%
    1 голос - 2% з усіх голосів
  • Текст 5. "В думках, у сні і наяву..." - Валентина Кулинич 2%, 1 голос
    1 голос 2%
    1 голос - 2% з усіх голосів
  • Текст 1. "Моє село Петрівка називається..." - Малінова Зоя Яківна 2%, 1 голос
    1 голос 2%
    1 голос - 2% з усіх голосів
  • Текст 2. "З вагону я дивлюся у віконце..." - Микола Петров 2%, 1 голос
    1 голос 2%
    1 голос - 2% з усіх голосів
Всього голосів: 45
Проголосувало: 32
01.11.2018 - 16.11.2018
Голосування завершене

Малінова Зоя Яківна

Моє село Петрівка називається...
Моє село Петрівка називається,
Ще й Роменська до цього додаєм
Воно мені так лагідно всміхається,
Отут ми всі працюємо й живем.
Люблю ліси, і річку, і сади рясні,-
Окрасу мого рідного села.
Тут затишно, тут хороше завжди мені.
З дитинства я щасливою була.
Тут храм Свято-Покровський в небо зводиться,
Наповнюючи душі по вінця.
І кожен вдячно Господу помолиться,
Даруючи очищені серця.
Виходжу я ранесенько, заколисана
Чарівним сном у ліжечку своїм.
Вітаю, сонце! Як красуня писана,
Встає воно над селищем моїм.
І світить в душу, ніжно посміхається.
І ллє своє проміння без кінця.
Тоді мені, повірите, ввижається,
Що гояться поранені серця...
Нехай моїх сусідів рідний тато,
Отих дівчаток молоденький брат
Не будуть на Донбасі воювати,
Живими повертаються назад.
В серцях у наших будуть вічно жити
Герої, що за волю полягли,-
Ці земляки мої, що боронити
Країну від нападників змогли.
Жили посеред нас оці хлоп*ята.
І вірили у світле майбуття...
Ридає за синочком рідна мати
І знає: він за нас віддав життя.
У земляків моїх, бо їм так віриться,
Що доживуть вони до чарівних деньків,
Ця мрія заповітна врешті здійсниться-
В оцих дітей, жінок, чоловіків.
Живуть в моїм селі чудові люди,
Село своє кохають від душі.
І навіть в горі полюбляти будуть
Пісні дзвінкі, і танці, і вірші.
Таке моє село чудове, гарне,
Тут є лікарня, школа, дитсадок.
Буття важке, сумне і незугарне,
Нехай не розчаровує діток...
Вони ростуть співучі і умілі,
Із вірою в щасливе майбуття,
Всміхаються бабусі посивілі,
Бажають їм здоров*я і життя.
В моїй Петрівці молоді багато,
Вона працює, учиться - живе!
Для неї кожен день - це справжнє свято!
Крокує молодь у життя нове.

Ольга Зіміна

Село моє рідне, красиве село...
Село моє рідне, красиве село
Повз роменський шлях, у долину лягло
До тебе вертаюсь з далеких доріг
Тут рідная хата мені оберіг.
Літа молодії і зрілі літа
Течуть тут неначе вода з джерела
Тут школа, робота, сусіди, сім’я
Тут рідні і друзі ідуть в небуття.
Красиве ти завжди : як сніг білий ляже,
Як річка розіллється, ліс зацвіте
Хлібами і сіном у полі запахне
І яблуко стигле на землю впаде .

Лунає в селі нашім рідная мова
Як захист від злих і лиших зазіхань
І кожная літера рідного слова
Пропитана духом благих сподівань.

Хай затишні й теплі нам будуть оселі
Щоб хліб запашний був на сталі
І люди були щоб щасливі й веселі
Й село українське жило на Землі.

 

 

Микола Петров

З вагону я дивлюся у віконце...
З вагону я дивлюся у віконце,
Над яром вже туман вечірній ліг.
Я їду у село, де сходить сонце
На перехресті чотирьох доріг.

Ботам моя рідня, моя домівка,
І друзі там мої – нафтовики.
Село називається Петрівка,
Стоїть воно на березі ріки.

Хорол через Петрівку протікаю,
Хоч невелика, все ж таки ріка.
Він влітку тихим плесом привітає
І тракториста і нафтовика.

І колос золотим зерном наллється
І комбайнери виїдуть в поля
І у пекарні хліб смачний спечеться
Ну де скажіть, ще є така земля?

Прекрасне в нас село, чудові люди:
Селяни, вчителі, нафтовики.
Ми впевнені, що все в нас добре буде!
Хай славиться Петрівка на віки!

Антоніна Онацька

Можеш ти всю землю обійти...
І.
Можеш ти всю землю обійти,
Та куточка краще не знайти,
Де чарує пісня солов’я,
Де знайшла свій Рай душа моя.
Пр.
Петрівка! Чуть над Хоролом дружній спів.
Петрівка! Люблю весну твоїх садів.
Петрівка! Тут мої друзі і рідня,
квітни Петрівка!
Петрівка Роменська моя!
ІІ.
Тут дівчата гарні, мов весна.
І веселкою бринить роса.
У Петрівку, друже, завітай
І полюбиш серцем ти наш край!
Пр.
ІІІ.
Зорепадом пролетять роки,
Та залишиться на віки
Та земля, де живеш ти і я,
де цвіте вірна любов моя.
Пр.          

Аня Одинець

Петрівка-Роменська - це радісне село...
Петрівка-Роменська –це радісне село,
Тут мир є, щастя, є й добро.
А люди всі привітні і веселі,
Працюють і надворі, і в оселі.
Хорол тут річка протікає,
Людей вона всіх звеселяє.
І кожний день, і кожний ночі-
Відпочивають всі охоче.
Село натхнення нам дає
Є школа тут, і дитсадочок є.
У школу ходять хлопці та дівчата,
А дитсадок відвідують малята.
В селі завжди цвіте життя,
Тут народились ти і я.
І негаразди, і печалі – все було
Петрівка-Роменська – моє село.

 

Мошкова Галина

Понад Хоролом, понад річкою...
І.
Понад Хоролом, понад річкою,
Де спокійна прозора вода
Простяглося село моє стрічкою
І за соняхом сонце сіда.
Всі дороги до церкви збігаються
І з Демида , і з Городка,
З Миргородської також спускаються
Й Загребелля нестримна ріка.
Пр.
Петрівка-Роменска, домівка мила,
У серці все, що маю – все твоє,
Без тебе я – не я, птах безкрилий,
який без неба грудкою впаде.
ІІ.
Заквітчали село петрівчанки,
Ну а хлопці в нас всі – козаки.
Ми вдягаєм свої вишиванки
Не на показ – у нас так віки.
Про ліси і сади наші дбаємо,
Щиро любим наш срібний Хорол,
де б не їздили – завжди вертаємо,
бо коріння тут наше й любов.
Пр.

Валентина Кулинич

В думках, у сні і наяву...
В думках, у сні і на яву
Чи то в чужім, чи то в своїм краю
Забути неможливо і на мить
Як добре жити там де ти народивсь
Земля квітує, жито колоситься
Дрімучий ліс ошатно причаївся
Там є ріка, яка Хоролом зветься
Там є гора, що Кручею зоветься
Сьогодні , завтра і повік
У пам’яті зберігся батьківський поріг

Петрівка-Роменська село моє зоветься
І крізь роки згадають ще не раз
Про нього у написаних віршах
І діти, що живуть у цім селі
Дають надію, що незламні ми.

Володимир Швед

Чарівне село над річкою дивною...

Чарівне село над річкою дивною,
Тут люди привітні зустрінуть гостинно,
Хліб-сіль на столі і пісня лунає,
Петрівка живе і щодня розквітає!
 
Легендами край наш увесь оповитий,
Тут надра багаті і люд працьовитий,
Пшеницею й житом колосяться ниви,
Село процвітає – і люди щасливі!
 
Не раз і не два зі страшною ордою
Ставали до бою відважні герої.
Щоб мирно жилося у нашому краї,
Покрова Свята нас оберігає.
 
Повертаймось в Петрівку, до рідного дому
Збираймось усі до родинного столу,
Щоб разом творити і працювати
У вільній і сильній Петрівській громаді!
 
 
Приспів (варіант 1)
 
Сонце сходить і заходить,
над Хоролом місяць низько,
Сяє зірка нам із неба:
не чужа зоря - петрівська!
Лине всюди щира пісня,
небо мирнеє над нами,
Розквітай наш рідний краю,
хай щастить нам, петрівчани!

Приспів (варіант 2)
 
Це наша Петрівка!
Тут наше коріння!
Тут наша родина –
Велика сім’я!
Це наша Петрівка!
У світі єдина
Мала батьківщина,
Твоя і моя!
Твоя і моя!